РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2020
м.Харків
Справа № 639/7898/19
провадження 2/639/347/20
Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого – судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Міжиріцької А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, –
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства ( далі ПрАТ) «Харківський коксовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 18.08.2003 р. працював у ПрАТ «Харківський коксовий завод» на посаді машиніста газодувних машин і наказом № 106-К від 28.05.2019 р. його було звільнено на підставі ст. 38 ч.3 КЗпП України за власним бажанням через невиконання роботодавцем умов колективного договору.В день звільнення не проведено повного розрахунку заробітної плати.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «Харківський коксовий завод» на його користь заборгованість із заробітної плати за квітень і травень 2019 р. в сумі відповідно 7530,25 грн. та 19085,10 грн., вихідну допомогу у зв`язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 39923,04 грн., тобто за три місяці, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні-66538,40 грн. і до дня ухвалення рішення.
В судовому засіданні позивач , надавши поточну виписку з банківського рахунку, стверджував, що заробітна плата за квітень йому перерахована на картку у липні 2019 р., а частина заробітної плати за травень 2019 р.- у серпні 2019 р.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно, належним чином, про причини неявки не cповістив, направив лист на виконання ухвали суду.
Згідно з положенням ч.3 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 12.11.2019 р., за клопотанням позивача, витребувана у ПрАТ «Харківський коксовий завод» довідка про нараховану, але несплачену заробітну плату на момент звільнення та розмір заборгованості.
Від відповідача надійшло повідомлення, що ухвала суду не може бути виконана, оскільки 27.09.2019 р. на підприємстві відбулося рейдерське захоплення цілісного майнового комплексу групою осіб, представляючи інтереси АТ Сбербанк та ТОВ «Торговий дім «Новомет», 30.09.2019 р. повністю заблокована операційна діяльність, адміністрація не має доступу ні до виробничих потужностей, ні до інформаційних систем підприємства та первинної документації, у тому числі архівів, існує ймовірність пошкодження інформаційних баз та первинної документації, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження від 02.10.2019 р. та від 11.10.2019 р.
Суд, вислухавши пояснення та вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази приходить до наступного.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ « Харківськаий коксовий завод». 28.05.2019 р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов колективного договору.
В матеріалах справи містяться Індивідуальні відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України, в яких зазначено, що у квітні 2019 р. ОСОБА_1 було нараховано ПрАТ «Харківський коксовий завод» 7530,25 грн., у травні 2019 р.-19085,10 грн., але страхові внески не сплачені.
Як вбачається з поточної виписці за контрактом за період з 01.01.2019 р. по 25.02.2020 р. ОСОБА_1 на його картку надійшли від ПрАТ «Харківський коксовий завод» заробітна плата за квітень 18, 26, 30 липня 2019 р. і 01.08.2019 р. Заробітна плата за травень 2019 р. перерахована позивачеві цільовим зарахуванням 23.08.2019 р. у розмірі 807,48 грн., 29.08.2019 р.-807.61 грн., 03.09.2019 р.-807,61 грн., 05.09.2019 р.-807,15 грн. Отже, сума заборгованості, виходячи з нарахованих 19085,10 грн. та отриманих 3229,85 грн. становить 15855,25 грн.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених , зокрема ст.38 цього Кодексу внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.
Випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 , на який відповідачем перераховувалась заробітна плата підтверджено, що вона виплачувалась несвоєчасно, із затриманням на два і більше місяців всупереч вимогам ст. 115 КЗпП України, тому звільнення позивача саме за ч.3 ст. 38 КЗпП України обґрунтовано.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Оскільки відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі і розмір такої заборгованості сторонами не оспорюється, тому він зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 29.05.2019 р. (з дня, наступного за днем звільнення) по 28.021.2020 р. (по день прийняття рішення судом).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – календарних днів за цей період.
За два повних місяця, що передували звільненню, заробітна плата складала 8518,27 грн. і 7530,05 грн. В останній неповний місяць нараховувались, крім заробітної плати, інші компенсаційні виплати, тому 19085,10 грн., що підлягала виплаті не враховується при обчисленні середнього заробітку.
Вихідна допомога, яка підлягає стягненню з відповідача складає 24072,18 грн. (8518,27+7530,05):2=8024,26 грн.х3).
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку використовується формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Кількість робочих днів: 20 (березень 2019 року) + 21 (квітень 2019 року) =41. Середньоденна заробітна плата 8024,26 грн. : 41 робочий день = 195,71 грн.
При визначенні кількості днів, які повинні бути оплачені ОСОБА_1 на підставі ст.117 КЗпП України , суд керується листами Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норм тривалості робочого часу» на 2019, 2020 роки.
Спірний період з 29.05.2019 р. по 28.02.2020 р.-191 робочий день. Загальний розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача складає 37380,61 грн. ( 195,71х 191) , з вирахуванням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Щодо посилання представника відповідача на рейдерське захоплення цілісного майнового комплексу 27.09.2019 р. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 ГК України визначає, що дії непереборної сили, тобто надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.
Такі обставини повністю звільняють від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачала але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідачем не доведено існування таких обставин, не додано відповідних належних та допустимих підтверджень цьому. Крім того, виникнення та наявність дотепер форс-мажорних обставин не засвідчено компетентним органом.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (провадження № 6-2159цс15), від 23 березня 2016 року (провадження № 6-364цс16), від 11 травня 2016 року (провадження № 6-383цс15), від 25 травня 2016 року (провадження № 6-948цс16).
За правилами ст.ст. 133,141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133,141, 264, 265 , 274 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 15 855,25 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 29.05.2019 р. по 28.02.2020 р. – 37380,61 грн., вихідну допомогу- 24072,78 грн., а всього-77308 (сімдесят сім тисяч триста вісім) грн.64 коп.( без урахування обов`язкових податків та зборів).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» на користь держави судовий збір у розмірі 781 грн. 16 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони: Позивач– ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 );
Відповідач- Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод» ( ЄДРПОУ 24481702, м.Харків, вул. Гімназійна набережна, 24, фактичне місцезнаходження- м.Харків, Карачівське шосе, 44).
Повне судове рішення складено 02.03.2020.
СУДДЯ –