Справа №639/9645/17
Провадження №2а/642/201/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді – Шрамко Л.Л.,
з участю секретаря – Бондаренко В.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника командира роти 6 батальону 2 управління патрульної поліції в м.Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зізіна Володимира Вікторовича
про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в:
Позивач 21 грудня 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом, просить скасувати постанову заступника командира роти 6 батальону 2 УПП у м.Харкові лейтенанта поліції Зізіна Володимира Вікторовича серії АР №904143 від 19.12.2016 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП та закрити адміністративне провадження у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ніякого адміністративного правопорушення не вчиняв, Правил дорожнього руху не порушував. Крім того, вважає, що постанова винесена неправомірно, всупереч положенням ст. 283 КУпАП справа про адміністративне правопорушення не розглядалась за місцем його вчинення, тобто не за місцезнаходженням відповідного органу, уповноваженого законом розглядати такі справи, а на місті зупинки автомобіля. Крім того, відповідач не дав йому можливості скористатись у повному обсязі правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП. Також зазначив, що винесена постанова не містить посилання на докази та не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що правил дорожнього руху не порушував. Повертаючи ліворуч, пропустив жінку, яка йшла з візком, завершив маневр та рухався по дорозі. Через 800 метрів його зупинили працівники поліції та повідомили про порушення ним правил дорожнього руху на що він – позивач попросив пред’явити відеозапис порушення ПДР. Працівники поліції запропонували залишити автомобіль на узбіччі та проїхати до управління патрульної поліції для надання відеозапису, однак, він відмовився залишати автомобіль та їхати з ними, у зв’язку з чим працівники поліції склали постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, перебачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вважав, що складена відповідачем постанова є незаконною, винесена з порушенням порядку, передбаченого законом.
Відповідач про слухання справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, диск з відеозаписом подій не надав.
За таких обставин, відповідно до ст.128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.
Суд, опитавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, заступником командира роти 6 батальону 2 УПП в м.Харкові Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Зізіним Володимиром Вікторовичем винесена постанова серії АР № 904143 від 19 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 425 грн.
Як зазначено в постанові, 19 грудня 2016 року о 18 год. 50 хвил. в м.Харкові на перехресті вул. Дудінської та Григорівське Шосе водій ОСОБА_1 керував автомобілем HYUNDAI Sonata, держ. номер НОМЕР_1, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофору не дав дорогу транспортним засобам, що рухались в зустрічному напрямку прямо, чим порушив вимоги п.16.6 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи вчинені дії суб’єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею ст. 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У наведених положеннях цього Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією фіксування адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Також у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення адміністративного правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 р. у справі № 5-рп/2015, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Згідно з вказаним рішенням словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 58, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вказаного, розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 904143 від 19 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Правова позиція по даному питанню висловлена Науково-консультативною радою при Вищому адміністративному суді України в узагальненому науково-консультативному висновку «Застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП» від 01.07.2015 р.
Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призвів до порушення процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Окрім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Не зважаючи на зауваження позивача про надання відеозйомки на підтвердження факту порушення ПДР при винесенні постанови, всупереч вимогам ст. 258 КУпАП доказів на підтвердження того, що позивач порушив Правила дорожнього руху України, відповідач в постанові не зазначив та суду не надав.
Законодавчі норми, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дають підстави вважати, що відповідач як суб’єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що позивач порушив п.16.6 Правил дорожнього руху, зокрема, пояснень свідків, інформації з технічних засобів, відповідачем до постанови не долучено та на запит суду не надано.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або подання прокурора без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 9, 11, 70-72, 86, 159, 160-163 КАС України, ст.ст. 254, 256, 257, 293 КУпАП, суд
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову серії АР № 904143 від 19 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 425 грн. скасувати, а справу відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Л. Шрамко