ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 627/1035/19
провадження № 22-ц/818/5598/20
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку ст.369ЦПК України в м. Харкові, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Каліберди В.А.,-
в с т а н о в и в:
01.07.2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом – АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.06.2011 р. у розмірі 122257,09 грн. та судові витрати.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.06.2011 року у розмірі 5350,00 грн. та судовий збір у розмірі 84,52 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки (пеня, штраф) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати стягнути з відповідача.
Вважає, що відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення відсотків та неустойки суд першої інстанції помилково, в порядку ч.4.ст. 263 ЦПК України, посилався на правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) оскільки вона не стосується даних правовідносин та постановлена у справі з іншими обставинами. В цій справі висловлено правову позицію про застосування положень ст. ст. 633, 634 ЦК України щодо договору приєднання у разі відсутності узгодження умов договору, які встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах. Тоді як в даній справі – підписавши Довідку проумови кредитуванняз використаннямплатіжної карткиКредитка Універсальна55днів пільговогоперіоду від 15.06.2011 р. позичальник ознайомився та погодився з викладеними в них основними умовами укладеного договору.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки (пеня, штрафи). В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відмовляючи у задоволенні позов в частині стягнення відсотків та неустойки (пені, штрафів), суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, а отже прийшов до висновку, що Умови та правила надання банківських послуг не враховуються при визначенні прав та обов`язків сторін кредитного договору, оскільки не підписані позичальником, а тому права позичальника порушуються і банк в подальшому не може здійснювати відповідні нарахування та подальше стягнення з позичальника суми процентів за користування кредитними коштами, комісії та штрафів, що передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає не в повній мірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15.06.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
З Анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловив свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачем інформація про особисті дані заповнена власноручно.
На підставі поданої Анкети-заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок.
15.06.2011 року Відповідачем особисто підписано Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду (т. 1 а.с.45).
Так, ця Довідка про умови кредитування містить інформацію щодо базової відсоткової ставки -2,5% на місяць, тип картки, тип кредитної лінії поновлювальна, пільговий період – 55 днів, валюта рахунку гривня, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів- до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені і штрафу, яка і є Тарифами по кредиту (т. 1 а.с. 45).
Статтями 3,11ЦК Українивстановлено,що загальнимизасадами цивільногозаконодавства зокремає свободадоговору. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 ст. 626 та ч.1 ст. 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.638ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 526ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1, 2 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.1056-1ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч.1 та 3 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родинними ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 549ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.551ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд першої інстанції, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом в межах строку дії кредитної картки та штрафів, з тих підстав, що в Довідці про Анкеті-заяві, яку було підписано відповідачем, умови щодо процентів та штрафів не зазначені.
Так, 15.06.2011 року ОСОБА_1 власноруч було підписано Анкету-заяву та Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду, з якої вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо базової відсоткової ставки на рівні 2,5 %, початковий розмір кредитного ліміту та процентної ставки, тип кредитної лінії поновлювальна, пільговий період – 55 днів, валюта рахунку гривня, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів- до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені і штрафу, яка і є Тарифами по кредиту.
Отже, з наданих позивачем письмових доказів вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо розміру кредиту та процентної ставки за користування кредитом . Відповідачем не спростовано надані Банком докази видачі та користування кредитними коштами.
Так, з розрахунку, наданого позивачем, убачається, що згідно з інформації з програмного комплексу Банку відповідач отримала картку строком дії до 01/18, тобто до 31 січня 2018, таким чином колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих Банком відсотків за період з 31.01.2015 р. по 31.01.2018 р. (в межах строків позовної давності).
З розрахунку заборгованості вбачається, що базова відсоткова ставка становить 30 % річних ( або 2,5%/міс), що відповідає умовам кредитного договору, погодженого сторонами.
Таким чином, проведено перерахунок відсотків за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2018 р. (по строк дії картки) за відсотковою ставкою, погодженою сторонами.
5350,00 грн. х 0,083 % (відсоткова ставка за день) / 100 х 1095 дні = 4821,45 грн.
Що стосується вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15.
Отже, підстави для стягнення пені з відповідача за умови нарахування штрафів відсутні, оскільки це є подвійним стягненням.
Як вбачається із Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду, що містить підпис Відповідача, сторонами погоджено всі істотні умови договору, у тому числі щодо сплати штрафу: 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків, які підлягають до стягнення.
Так, до стягнення підлягає наступна сума штрафів: 500.00 грн. – штраф (фіксована частина); 508,57 грн. – штраф (процентна складова (5 % від загальної суми заборгованості, яка підлягає до стягнення в розмірі 10171,45 грн. (тіло кредиту, стягнуто за рішенням суду 5350,00 грн. + прострочені відсотки, які підлягають стягненню 4821,45 грн.).
Отже,стягненню звідповідача накористь позивачапідлягає заборгованість попроцентах закористування кредитомв межахстроку діїкредитної карткиу розмірі 4821,45 грн. та штрафи у розмірі 1008,57 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки (пеня, штрафи).
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не переглядалося.
За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 та п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення відсотків за користування кредитом, штрафів та зміні в частині розподілу судового збору.
Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду з позовом становить 2102,00 грн., за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 3153,00 грн. (т. 1 а.с. 1, т. 2 а.с. 58).
Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу частково за правилами ч. 1, ч. 13 ст. 141, п.п. б, в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції стягує з відповідача на користь позивача, а саме 9,14 % від задоволених вимог, тобто 175,58 грн. перерозподіл судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 263,37 грн. – за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, —
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року скасувати в частині стягнення процентів за користування кредитом, штрафів, в частині розподілу судового збору – змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 4821 (чотири тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 45 (сорок п`ять) коп. за період з 01.01.2015року по31.01.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) штрафи за порушення зобов`язання за кредитним договором у розмірі 1008 (одна тисяча вісім) грн. 57 (п`ятдесят сім) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір, сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 175 (сто сімдесят п`ять) грн. 58 (п`ятдесят вісім) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користьАкціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» (кодЄДРПОУ 14360570) судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн. 37 (тридцять сім) коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук