Справа № 640/5514/18
н/п 2/640/300/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року
Київський районний суд м. Харкова:
головуючий – суддя Золотарьова Л.І.
за участю секретаря – Бломберус С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/20015/18 за позовом АТ Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –
ВСТАНОВИВ:
05.04.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 24.12.2013 року у розмірі 81618 грн. 66 грн., судовий збір 1762 грн. Як на підставу позову посилається на те, що 24.12.2013 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику надано кредит 13500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою за користування кредитом 27,60 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, однак умов договору не виконує.
Ухвалою суду від 23.40.2018 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; встановлено відповідачу 20-тиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
18.05.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позов, у якому позов визнано банку визнано частково, визнано частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту – 13222,22 грн., відсотками – 14028,35 грн., пенею – 900 грн. Відповідачем визнається, що 24 грудня 2013 року він підписав заяву про приєднання до умов договору з ПАТ«КБ ПриватБанк» та отримав у користування кредитну картку. З 19.04.2016 року ОСОБА_1 не здійснював жодного платежу, передбаченого договором, та взагалі не користувався кредитною картою, не здійснював жодних трат по картці. Відповідачем визнається заборгованість за тілом кредиту в сумі 13222, 22 грн, заборгованість за процентами в розмірі 14028, 35 грн. (в т.ч. 12422,45 грн. на поточну заборгованість та 1605,90 грн. на прострочену) та заборгованість за пенею в сумі 900 грн. Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, наведений у наданому ПАТ КБ «Приватбанк» Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 24.12.2013 року завищений. Розмір заборгованості за процентами за користування кредитом становить – 14028,35 грн., що підтверджується Звітом аудитора від 11.05.2018 року. З положень ч. 1 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України безпосередньо випливає, що проценти за користування чужими грошовими коштами можуть нараховуватись тільки на ту суму, яка фактично була отримана позичальником від Банку та якою він фактично користувався та повинен сплачувати проценти за користування такою сумою коштів, тобто тільки на суму позики (тіла кредиту). Банк надав формули нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість. До 05.04.2014 року діяла одна формула нарахування процентів, а з 05.04.2014 року – інша. Таким чином, банк змінив формулу розрахунку процентів, за якою проценти нараховуються не тільки на тіло кредиту, а і на штрафи, пені. Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються. Про зміну порядку (формули) обрахування відсотків за договором відповідач не повідомлявся та не надавав своєї згоди на обрахування відсотків за новою формулою. Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про зміну порядку обрахунку відсотків, який було змінено 05.04.2014 року. А отже у Банку були відсутні підстави обраховувати відсотки за іншим порядком (формулою) з 05.04.2014 року та відсотки мають бути обраховані за формулою, яка діяла раніше. Тому вказаною формулою для розрахунку відсотків, яка діяла до 05.2014 року керувався і аудитор при виконанні завдання з погоджених процедур ОСОБА_1 щодо фінансової інформації. Позивач не має права включати суми штрафів до заборгованості з пені, оскільки це є подвійною відповідальністю. Також просить застосувати позовну давність, та стягнення пені здійснити в межах одного року з дня звернення до суду, що становить 900 грн. При цьому, вказані Умови та Правила надання банківських послуг, в яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, так як такі Умови не містять підпису позичальника – ОСОБА_1 В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. У заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
14.08.2018 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якому зазначено, що підписуючи заяву про надання банківських послуг, відповідач був ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування карткою та Тарифами, які складають кредитний договір, тобто при укладенні договору сторони обговорили всі істотні умови договору. Строк, розмір слати кредиту зазначені у вказаних умовах та правилах. Банк має право на зміну тарифів та інших частин договору; неотримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов’язань за договором. У разі незгоди зі змінами Умов та правил або тарифів клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.5.4 договору. Клієнт був повідомлений про сайти банку та зобов’язався виконувати Умови та Правила. Наданий відповідачем звіт аудитора не може бути прийнятий до уваги, оскільки для з’ясування нарахування відсотків потрібні спеціальні знання, тобто повинен бути висновок експерта, однак відповідачем не доведено, що спеціаліст має спеціальні знання для здійснення такого розрахунку. Нарахування штрафу та пені не є подвійною відповідальністю, ці умови передбачені договором. Строку позовної давності збільшений до 50 років за угодою сторін, про що вказано в Умовах та Правилах. В розрахунку в колонці «розмір пені та комісії» зазначено лише пеню, оскільки комісію умовами договору не передбачено. Строк дії кредитної картки до останнього дня серпня 2017 року.
У запереченні на відповідь на відзив, яке було направлено банку 01.02.2019 року, відповідач зазначив, що при цьому, сам термін «повідомлення» означає вчинення дій саме Банком по повідомленню клієнта про зміну тарифів та наявність обов’язку саме у банка. Крім того, позивач посилається на п. 1.1.3.2.3 та п. 1.1.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг кредитного договору, не вказуючи, в якій редакції та за яку дату договір містить такі положення. Разом з тим, у Відзиві на позов відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 про зміни тарифів по карті «Універсальна» з 01 квітня 2015 року не повідомлявся. Тобто, п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, що затверджені наказом від 01 березня 2015 року, відсилає до п. 1.1.3.1.9., яким встановлений обов’язок Банку не рідше одного разу на місяць надавати виписки відповідачу по рахунку. За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про зміну процентної ставки. Позивачем не доведено факт отримання відповідачем повідомлення про зміну процентної ставки, тарифів. А отже у Банку були відсутні підстави обраховувати відсотки за іншим порядком (формулою) з 02.04.2014 року та відсотки мають бути обраховані за порядком (формулою), яка діяла раніше. У відзиві на позовну заяву відповідачем наданий аудитором розрахунок заборгованості по процентам, який позивачем не спростовано. Крім того, банк не мав права нараховувати проценти на раніше нараховані відсотки та санкції (штрафи, пеню). Так, згідно ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються. Проценти можуть нараховуватись тільки на ту суму, яка фактично була отримана позичальником від Банку та якою він фактично користувався, тобто тільки на суму позики (тіла кредиту).
В судове засідання представник позивача не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала частково в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту – 13222,22 грн., відсотками – 14028,35 грн., пенею – 900 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити з підстав вказаних у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до кредитного договору від 24.12.2013 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1, банк надав позичальникові кредит у сумі 13500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту «Універсальна» зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 2,3% місячних, з 01.09.2014 року – 2,7% місячних, з 01.04.2015 року – 3,5% місячних.
Розмір щомісячного обов’язкового платежу становить 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), з 01.04.2014 року – 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості).
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом 06.03.2010 р. №СП-2010-256, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Згідно з довідкою банку від 06.07.2018 року, відповідач згідно з вказаним кредитним договором отримав три банківські картки, остання з них мала термін дії до 08.2017 року.
Відповідно до наданої позивачем довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25.03.2018 року за відповідачем наявна загальна заборгованість у сумі 81618 грн. 66 коп., що включає заборгованість за: тілом кредиту – 13222 грн. 22 коп., відсотками за користування кредитом – 61777 грн. 13 коп., пенею – 2256 грн. 52 коп., штрафом (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп.; штрафом (процентна складова) – 3862 грн. 79 коп.
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.
Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.
При цьому, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
З розрахунку заборгованості долученого до позову вбачається, що відсотки на поточну та прострочену заборгованість нараховувались за ставкою 27,60% річних – з 24.12.2013 року, за ставкою 32,40% річних – з 01.09.2014 року, за ставкою 42,00% річних – з 01.04.2015 року.
З Виписки по картці/рахунку від 03.05.2018 року також вбачається, що Банком окремо нараховувались проценти за «відсотки за використання кредитного ліміту» та проценти «відсотки за прострочений кредит».
Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
З положень ч. 1 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України безпосередньо випливає, що проценти за користування чужими грошовими коштами можуть нараховуватись тільки на ту суму, яка фактично була отримана позичальником від Банку та якою він фактично користувався та повинен сплачувати проценти за користування такою сумою коштів, тобто тільки на суму позики (тіла кредиту).
Банк надав формули нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість.
З відповіді банку на відзив вбачається, що до квітня 2014 року діяла одна формула нарахування процентів (в якій за основу розрахунку враховувалось поточне тіло кредиту), а з квітня 2014 року – інша формула нарахування процентів (в якій за основу розрахунку враховувалось заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту + нараховані відсотки + санкції в попередньому місяці; з застосуванням коефіцієнту процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов’язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості) (а.с. 114)
Таким чином, банк змінив формулу розрахунку процентів, за якою проценти нараховуються не тільки на тіло кредиту, а і на відсотки, штрафи, пені.
За змістом положень статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв’язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.
Верховним Судом України в рішенні від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16 була висловлена наступна правова позиція: «За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними» (копію рішення додаю).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року споживчий кредит (кредит) – грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника; кредитна лінія – вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит.
Таким чином, споживчим є в тому числі кредит, за яким грошові кошти надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на спірні правовідносини.
Більш того, про зміну порядку (формули) обрахування відсотків за договором відповідач не повідомлявся та не надавав своєї згоди на обрахування відсотків за новою формулою.
З п.п. 1.1.3.2.3, 2.1.1.12.6.3 Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що Банк має письмово повідомити позичальника не тільки про зміну відсоткової ставки, а й про зміну інших умов обслуговування рахунків, в тому числі про зміну порядку (формули) обрахування відсотків за договором.
При цьому, підпунктом 1.1.3.1.9. встановлений обов’язок Банку: не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у Заяві, надавати власнику Виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції по Картрахункам.
Про зміну порядку (формули) обрахування відсотків за договором відповідач не повідомлявся, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про зміну порядку обрахунку відсотків, який було змінено 05.04.2014 року.
«Повідомлення» означає вчинення дій саме Банком по повідомленню клієнта про зміну тарифів та наявність обов’язку саме у банка.
Верховним Судом України в рішенні по справі № 6-2315цс16 від 14 грудня 2016 року було роз’яснено, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Позивачем не доведено факт отримання відповідачем повідомлення про зміну порядку (формули) обрахування відсотків, тарифів за договором, ознайомлення його з наказом від 02 квітня 2014 року.
Таким чином, у Банку були відсутні підстави обраховувати відсотки за іншим порядком (формулою) з 05.04.2014 року та відсотки мають обчислюватися за формулою, яка діяла раніше.
Тому вказаною формулою для розрахунку відсотків, яка діяла до 05.2014 року керувався і аудитор при виконанні завдання з погоджених процедур ОСОБА_1 щодо фінансової інформації.
Згідно з розрахунком відсотків, відображеним у Звіті аудитора від 11.05.2018 року заборгованість за процентами складає 14028 грн. 35 коп. (в т.ч. 12422,45 грн. на поточну заборгованість та 1605,90 грн. на прострочену). При цьому, аудитором враховано та здійснювався розрахунок за ставкою 27,60% річних – з 24.12.2013 року, за ставкою 32,40% річних – з 01.09.2014 року, за ставкою 42,00% річних – з 01.04.2015 року. Розрахунок аудитор здійснював на підставі формули: N* M /360 * Y = Z , де N – поточне тіло кредиту; M – процентна ставка; Y- кількість днів за які здійснюються нарахування; Z – сума нарахованих процентів, 360 – кількість днів у році.
Позивачем не спростований вказаний висновок спеціаліста, позивач лише послався на те, що такий розрахунок має здійснюватися експертом, однак такі доводи не спростовують правильність вказаного розрахунку заборгованості за відсотками.
Таким чином, стягненню підлягає заборгованість станом на 25.03.2018 за тілом кредиту – 13222 грн. 22 коп., відсотками за користування кредитом – 14028 грн. 35 коп.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення пені – 2256 грн. 52 коп., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) – 3862 грн. 79 коп.
Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф (фіксована та процентна складова) і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
Так, згідно з п.п. 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму вiд 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів.
Згідно з п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку судовий штраф в розмірі (500 грн.) + 5% від суми позову».
З аналізу положень п. 2.1.1.12.2.1 та п. 2.1.1.7.6. «Умов та правил надання банківських послуг» випливає, що штраф в розмірі (500 грн.) + 5% від суми позову встановлено за порушення строків виконання будь-якого грошового зобов’язання, передбаченого договором, в тому числі і зобов’язань, за порушення яких передбачено сплату пені.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд по справі №497/2849/15-ц від 23 травня 2018 року.
У зв’язку з вищевказаним, позовні вимоги щодо стягнення штрафів (фіксована частина та процентна складова) не підлягають задоволенню.
Відповідачем заявлена вимога про застосування позовної давності до пені.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Верховним судом України в постанові від 25 травня 2016 року по справі №6-1138цс15 була висловлена наступна правова позиція: «Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Таким чином, розмір пені повинен обчислюватись тільки за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду.
Банк звернувся з цим позовом до суду 05.04.2018 року.
Отже, розмір пені має обчислюватися з 05.04.2017 року.
Згідно з Випискою по картці/рахунку від 03.05.2018 року, наданої відповідачем, та виписки по картці/рахунку, наданої позивачем, нараховувались наступні суми пені: 30.04.2017 р. – 100 грн., 31.05.2017 р. – 100 грн., 30.06.2017 р. – 100 грн., 31.07.2017 р. – 100 грн., 31.08.2017 р. – 100 грн., 30.09.2017 р. – 100 грн., 31.10.2017 р. – 100 грн., 30.11.2017 р. – 100 грн., 31.12.2017 р. – 100 грн., що в сумі складає 900 грн.
При цьому, останній платіж добровільно відповідачем здійснено 19.04.2016 року на суму 0,76 грн., що зазначено у виписці по рахунку. Самостійне списання позивачем грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання строку позовної давності.
Згідно з п. 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року термін позовної давності щодо вимог Банку по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Умов та Правил надання банківських послуг, у пункті п. 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не містять підпису відповідача.
При цьому не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови та Правила надання банківських послуг не змінювалися і на час укладення кредитного договору саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови надання кредиту фізичним особам містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника.
У заяві позичальника від 24.12.2013 року посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності відсутнє. Відсутній і окремий договір про збільшення строку давності.
Умови, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до 50 років. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 06 лютого 2019 року у справі N202/26885/13-ц, також такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15.
Таким чином, розмір пені повинен обчислюватись тільки за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду.
У зв’язку з цим, стягненню підлягає пеня за період з 05.04.2017 року по 25.03.2018 року у сумі 900 грн.
Суд, оцінивши належність, допустимість, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 28150 грн. 57 коп., що включає заборгованість за: тілом кредиту – 13222 грн. 22 коп., відсотками за користування кредитом – 14028 грн. 35 коп., пенею – 900 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 607 грн. 72 коп. (28150,57 х 1762 / 81618,65).
Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.
256, 258, 267, 526, 530, 550, 599, 1048, 1054 ЦК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позов АТ Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» загальну заборгованість за кредитним договором від 24.12.2013 року у сумі 28150 грн. 57 коп., що включає заборгованість за: тілом кредиту – 13222 грн. 22 коп., відсотками за користування кредитом – 14028 грн. 35 коп., пенею – 900 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 607 грн. 72 коп.
Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено 05.03.2019 року.
Головуючий –