Провадження № 2/641/1279/2020
Справа № 641/2926/20
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2020 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Боговського Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання – Павленко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, –
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля «HYNDAI TUCSON», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , в розмірі 125925,00 грн., відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що із відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 09.06.2017, судовим рішенням від 10.03.2020 шлюб було розірвано. Під час шлюбу було набуто майно, а саме транспортний засіб – автомобіль «HYNDAI TUCSON», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 який було зареєстровано на ім`я відповідача 30.05.2018. Ринкова вартість транспортного засобу згідно звіту про оцінку майна становить 251850,00 грн. Оскільки автомобіль є неподільним майном, на теперішній час він не перебуває у власності відповідача, позивач не заперечує проти виплати йому компенсації вартості належної йому у майні частки.
До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Фроленко В.В. про підтримання позовних вимог в повному обсязі та клопотання про розгляд справи за її відсутності і ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.06.2017.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.03.2020 у справі № 641/10110/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Згідно інформації Регіонального сервісного центру в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України 30 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб – автомобіль «HYNDAI TUCSON», кузов № НОМЕР_3 , д.н. НОМЕР_1 . В подальшому, 09.10.2019 даний автомобіль було перереєстровано на іншого власника на підставі договору купівлі-продажу № 7089/19/012187.
Згідно звіту про оцінку майна від 01.04.2020, складеного ТОВ «Міжнародний інститут оцінки «ЛОТ», ринкова вартість легкового автомобіля «HYNDAI TUCSON», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , складає 251850,00 грн.
Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачено ст. 69 СК України.
Так, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
При цьому, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст. 70 СК України).
Статтею 71 СК України визначено способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Так, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Так, статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Стаття 141 ЦПК України визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, відшкодуванню підлягають лише документально підтверджені судові витрати.
Оскільки матеріали справи не містять документів на підтвердження здійснення позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі і у зазначеному розмірі 5000,00 грн., вони не підлягають відшкодовуються на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію половини вартості транспортного засобу – автомобіля «HYNDAI TUCSON», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , в розмірі 125925,00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 00 коп.) та судовий збір в розмірі 1259,25 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. Є. Боговський