Провадження № 2-а/641/76/2021
Справа №641/5862/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2021 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Курганникової О.А.,
за участю секретаря судового засідання Селіхова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, 315-а, м. Харків) про скасування постанови,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 через представника адвоката Бубліченка Миколу Вікторовича звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 630455 винесену інспектором взводу 2, роти 2, батальйону № 2, УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Сорокіним Дмитром Сергійовичем про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що 22.06.2021 року інспектором взводу 2, роти 2, батальйону № 2, УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Сорокіним Дмитром Сергійовичем, складено постанову серії ДП18 № 630455 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів скоєння ним адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 06.08.2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав суду заяву з проханням розглядати справу за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності відноситься до категорії термінових адміністративних справ і розглядаються з урахуванням положень § 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 2, частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Аналогічні приписи містить й частина 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді та наданні відзиву (пояснень) щодо заявлених позовних вимог, враховуючи відсутність підстав для визнання їх явки обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності останніх.
Ознайомившись із доводами, викладеними у позовній заяві, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 9 та статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний (стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У відповідності до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Так, 22.06.2021 року інспектором взводу 2, роти 2, батальйону № 2, УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Сорокіним Дмитром Сергійовичем, складено постанову серії ДП18 № 630455 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Згідно вказаної постанови з`ясовано, що 19 червня 2021 року о 21:15 год в м. Харкові, пр-т. Льва Ландау, 12 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A6 номерний знак НОМЕР_1 належність LT без ввімкненого світла фар в темну пору доби щодо якого порушив обмеження встановлені митним кодексом України порушив строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року, згідно ІПНА транспортний засіб ввезено 22.07.2019 року громадянином Арабіа Мохамед та транспортний засіб використовує ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України чим порушив вимоги ст. 380 Митного кодексу України та ст. 16, 31 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вказаною постановою на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень 00 копійок за порушення частини 1 статті 121, частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Частиною 2 ст. 122 України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Положеннями статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580 – VІІІ «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично – дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі – поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі – Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ І Інструкції).
Пункт 1 та 2 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Суд, надаючи оцінку оскарженому рішенню вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353 – ХІІ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі – Правила дорожнього руху), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Разом із тим, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 630455 від 22 червня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень 00 копійок за порушення частини 1 статті 121, частини 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та матеріали справи не містять відомостей, що позивач керував транспортним засобом без ввімкненого світла фар в темну пору доби або порушив правила проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Аналіз положень статей Кодексу України про адміністративні правопорушення, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Проте, як встановлено судом із матеріалів справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121, частинною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, окрім оскаржуваної постанови, не надано.
Суд зазначає, що візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції щодо допущення особою порушення вимог Правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 338/1/17 (адміністративне провадження № К/9901/15804/18).
При цьому суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Окрім того, зі змісту постанови серії ДП18 № 630455 від 22 червня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень 00 копійок за порушення частини 1 статті 121, частини 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини 1 статті 121, частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. 00 коп.
Однак, відповідальність за порушення частини 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн. 00 коп), а за порушення частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн. 00 коп.).
З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого не відповідає розміру штрафу встановленого за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 69 вищенаведеного нормативно – правого акту доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.
Судом встановлено, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121, частинною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б однозначно та безумовно підтвердили дотримання працівником поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури розгляду адміністративної справи та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку – інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення» визначено, що розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного.
Приписами частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно пункту 3 частини 3 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Виходячи з викладеного, всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації, у зв`язку з чим, суд керуючись принципом верховенства права, вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Згідно зі статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Особливості провадження судами у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 3 вищенаведеної норми права регламентовано, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано квитанцію про сплату судового збору №0022154867341 від 31.07.2021р. у розмірі 454, 00 грн., копію договору про надання правової допомоги від 30.07.2021 року укладений між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Бубліченком Миколою Вікторовичем, згідно якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу протягом розгляду в Комінтернівському районному суді м. Харкова адміністративного позову про скасування постанови серії ДП18 № 630455 від 22.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Також, позивачем надано до суду копію квитанції до прибуткового касового ордера від 30.07.2021 року на суму 4000,00 грн.
Положеннями ч. 5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведе, керуючись статтями 9, 122, 222, 247, 251, 252, 254, 280, 283, 284, частиною 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 8, 9, 11, 69, 71, 72, 77, 78, 125 – 127, 132, 139, 194, 229, 242 – 246, 255, 268, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП18 № 630455 від 22.06.2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 8500 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 копійок відповідно до квитанції №0022154867341 від 31.07.2021р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) понесені позивачем судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.
Копію рішення відповідно до частини 2 статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України, невідкладно видати учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається відповідно до пункту 15.5 частини 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до Другого апеляційного адміністративного суду до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.
Судове рішення, набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції, (адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, 315-а, м. Харків, код ЄДРПОУ 40108646)
Суддя О. А. Курганникова