Справа № 638/10219/21
Провадження № 2/638/4815/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Подосокорської А.О.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Харкова цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –
ВСТАНОВИВ:
06.07.2021 позивач звернувся з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 19.05.2011 між ОСОБА_2 та АТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір №600111593. 05.04.2021 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис №87682 ро стягнення з нього 47288,29 грн. 22.04.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства. Нотаріусом вчинено виконавчий напис на документах, за якими у кредитора з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Окрім того, нотаріус вчинив виконавчий напис за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений. Також позивач не погоджується з розміром заборгованості, вказаним у виконавчого написі, розмір заборгованості не є безспірним. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Позивач звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання, яке було призначено на 27.10.2021 звернувся до суду з заявою про відкладення слухання справи. У судове засідання, призначене на 30.11.2021 представник відповідача не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Треті особи у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача та її представника ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Альфа- Банк» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим 11.05.2011 підписав анкету заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговування кредитної картки. В зазначеній анкеті заяві вказано бажану суму кредиту 5500 грн.
21.06.2016 ПАТ «Альфа-Банк» уклало договір факторингу №1 з ТОВ «Кредитні ініціативи». Згідно з зазначеним договором ТОВ «Кредитні ініціативи» є новим кредитором за зобов`язанням ОСОБА_1 . У подальшому зобов`язання ОСОБА_1 неодноразово були відступлені іншим особам. Станом на день розгляду справи ТОВ «Вердикт Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях ОСОБА_1 .
05.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинено виконавчий напис №87682, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором. Стягнення суми заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 по 16.03.2021. Сума заборгованості складає 46638,29 грн, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 19098,32 грн, строкова заборгованість за комісією 1660,48 грн, строкова заборгованість за відсотками становить 18235,55 грн, строкова заборгованість за штрафами і пенею 7643,94 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто 650 грн.
Доказів того чи було складено повідомлення про вчинення виконавчого напису на ім`я позивача відповідачем не надано.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. відкрито виконавче провадження № 65252438 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису. В межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем 17.05.2021 винесено постанови: про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Статтею 18 ЦК Українипередбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина другастатті 50 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до частини першоїстатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
У частинах першій, другійстатті 88 Закону України «Про нотаріат»визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення – письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап- вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно з пунктом 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як встановлено судом, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 05.04.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
З копії кредитного договору, що міститься у матеріалах справи та який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, вбачається, що договір не був посвідчений нотаріально, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21).
Окрім того, відповідачем не надано підтвердження яким чином проводились нарахування відсотків, пені, комісії, не надано виписку з рахунку боржника.
За таких обставин, враховуючи, що первинні облікові документи, оформлені у порядку, визначеномустаттею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженимнаказом Мінюсту від 12 квітня 12 року № 578/5, суду надані не були, а з поданих відповідачем документів, неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед фінансовою компанією, зазначений у виконавчому написі, є безспірним, немає.
Отже, на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріусом існували підстави, які свідчили про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами, розмір заборгованості за кредитним договором, який значиться у виконавчому написі нотаріуса, викликає сумнів щодо правильності нарахування кредитної заборгованості, зокрема правильності нарахування процентів за користування кредитом.
Окрім того, відповідачем не надано підтвердження того, що ОСОБА_1 направлялась вимога щодо погашення кредитної заборгованості. Також матеріалами справи не містять відомостей щодо отримання ОСОБА_1 зазначеної вимоги.
Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушень порядку повідомлення про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказане також узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 №910/10374/17.
Крім того, як вбачається з виконавчого напису, ним стягнуто відсотки та пеню за користування кредитом. Однак, з наданої копії анкети заяви вбачається, що підписуючи зазначену анкету заяві ОСОБА_1 не був повідомлений про умови нарахування відсотків та пені. Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 , підписуючи анкету заяву, погодився на сплату відсотків та пені.
Крім того, до складу заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 виконавчим написом, входить заборгованість за комісією.
За положеннями частини п`ятої статті11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на момент укладення договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно достатті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
ЗРішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року№ 15-рп/2011вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України «Про захист прав споживачів»з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16 та є усталеною в практиці Верховного Суду.
Отже, заборгованість за кредитним договором, вказана у виконавчому написі нотаріуса, не відповідає дійсності, договір не містить переліку послуг, що надаються банком для супроводження кредиту, а тому стягнення комісії є незаконним, отже, вказана у виконавчому написі заборгованість не є безспірною.
Приймаючи до уваги викладене, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №910/10374/17 від 21.09.2021, в якій зазначено, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достаньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908 грн та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,12,19,81,133,141,264,265,280-282 ЦПК України, ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 15,16,18,1212 ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №87682 від 05.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною щодо звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908 грн, за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн, а всього 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Відповідач ТОВ «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5, 04053.
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД