Справа № 639/8003/16- ц
2/639/420/17
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі:головуючого- судді Єрмоленко В.Б.,
при секретарі – Слюсаревій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування власністю, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням .В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що син попереднього власника будинку з часу реєстрації його у 1995 р. ніколи не проживав та має інше місце фактичного проживання, проте зберігає реєстрацію, комунальні платежі не сплачує, що призводить до виникнення заборгованості, особистих речей в будинку не має, житлом не цікавиться. Як зазначає позивач реєстрація відповідача у будинку перешкоджає їй, як власнику, у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
В судовому засіданні позивач в особі представника ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не сповістив, заперечень проти позову не надав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.
Власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу 81/100 частин, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Череватенко О.М. 18.04.2016 р. та договору дарування 19/100 часток від 13.07.2016 р. У будинку реєстровані згідно домової книги ОСОБА_1 з 1978 р., ОСОБА_5-з 1998 р., ОСОБА_3-з 1991 р. та ОСОБА_2- з 1995 р.
Як стверджує позивач ОСОБА_1 у позовній заяві , племінник ОСОБА_2- син сестри та попереднього власника будинку ОСОБА_6 , незважаючи на реєстрацію, жодного дня в будинку не проживав, ним не цікавився, має інше місце фактичного проживання.
Відповідно до положень ст. 317 і ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Згідно з вимогами ст.391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8-сусіди, які проживають по АДРЕСА_1 з 1989 р. і 1991 р. відповідно підтвердили, що ОСОБА_2 у спірному будинку не проживає і його вони ніколи не бачили. Факт тривалого непроживання відповідача вони зафіксували в акті, що доданий до позову.
Свідок ОСОБА_5-син позивача та двоюрідний брат відповідача пояснив, що ОСОБА_2 на праві власності житла не має, проживає в квартирах матері по АДРЕСА_2 з сім’єю та ніколи в будинку по АДРЕСА_3 який належав до 2016 р. його матері, не мешкав.
З довідки, наданої КЗОЗ «Харківська міська лікарня № 3, випливає, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 2014 р. по теперішній час до лікарні не звертався, викликів лікаря на дом не було, за даними медичної карти амбулаторного хворого останнє звернення мало місце в 2009 р.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, попередніми членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла.
З огляду на такі обставини, власник житла має право вимагати визнання члена сім’ї попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення таким власником (п. З ч. 1 ст. 346) із зняттям з реєстрації.
Зiбранi у справi докази та їх належна оцiнка дають підстави для усунення перешкоди в користуванні позивачем ОСОБА_1 будинком, який належить їй на праві приватної власності, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням зі зняттям його з реєстраційного обліку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10.11, 15, 60, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 319, 391, 405 ЦК України, ст. 150 Житлового Кодексу України, суд, –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 власністю шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ –