Справа № 640/5141/18
н/п 2-а/640/294/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2018 року Київський районнийсуд міста Харкова в складі:
головуючого судді – Сенаторова В.М.,
при секретарі – Явнюк К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови, –
ВСТАНОВИВ:
02.04.2018 на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП у Харківській області Беднарського В. Л. про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП від 06.03.2018 серії БР №188851.
В обґрунтовання своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 06.03.2018 інспектором 6 роти 1 батальйону УПП у Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 було складено постанову серії БР № 188851 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення “п. 11.8 ПДР України” відповідальність за яке передбачено ст.122 ч.2 КУпАП. Проте така постанова, на думку позивача, не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи з таких підстав.
В постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом ВАЗ 2103 (ОСОБА_3М.) зважаючи, що цим пунктом передбачено внесення інформації про транспортний засіб (марка, модель), то відповідач зазначив взагалі інший транспортний засіб, яким Позивач не мав фізичної змоги керувати.
Одночасно з цим, відповідно до чинного законодавства, притягнути до адміністративної відповідальності можна на підставі постанови винесеної уповноваженим органом (посадовою особою), або відповідно до рішення суду та виключно з підстав задокументованих в цих постановах. Оскільки Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом, якого у позивача взагалі немає в розпорядженні, то така постанова не може вважатись законною. Жодні припущення, що зазначений в постанов БР № 188851 транспортний засіб ВАЗ 2103 (ОСОБА_3М.), д.н. НОМЕР_1 – це транспортний засіб ВАЗ 2103, д.н. НОМЕР_1, не можуть мати місця, оскільки рішення ґрунтуються та приймаються лише при наявних та допустимих доказах. Відповідач не вчинив жодних дій з метою конкретизувати, що саме означає термін ” ВАЗ 2103 (ОСОБА_3М.)”, будь-яких пояснень до постанови БР №188851 від відповідача не було додано.
Іншим фактом, що викликає сумніви щодо правомірності винесення постанови, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугує саме відео, на якому зафіксовано нібито порушення правил дорожнього руху Позивачем. На відео зафіксовано автомобіль схожий на той, яким керував позивач. На відео не зафіксовано державного номерного знаку, в м. Харкові багато автомобілів ВАЗ 2103 схожого кольору. Також відповідач зазначив “водій виїхав на трамвайну колію попутного напрямку ….”, на продемонстрованому відео взагалі відсутні будь-які трамвайні колії. Доводи не можуть ґрунтуватись лише на припущенні, якщо трамвайні колії є – то позивач здійснив поворот саме виїхавши на них.
Навіть не зважаючи на це, відповідачем було допущено вкрай зухвале та нахабне порушення прав, особи яка притягається до адміністративної відповідальності. В ході розгляду адмін. справи позивачем було заявлено клопотання про надання повного пакету доказів провини та перенесення розгляду справи, оскільки у нього виникла необхідність звернутись за правовою допомогою та підготувати правову позицію.
Ознайомившись з клопотанням позивача, відповідач прийняв рішення перенести розгляд справи на 06.03.2018 на 08:30, за адресою: м. Харків, вул. Шевченка 26. У наданні доказів було відмовлено, посилаючись на технічну неможливість.
На розгляд справи позивач не з’явився, оскільки за вказаною адресою працівниками іншої організації його повідомили, що жодної справи за участі ОСОБА_1 06.03.2018 не розглядається. Постанову позивач отримав засобами поштового зв’язку 23.03.2018 рекомендованим листом.
В судовому засіданні позивач викладене у позовній заяві підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв та клопотань до суду не подавав.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,постановою інспектора6 ротибатальйону №1Управління патрульноїполіції уХарківській областілейтенанта поліціїОСОБА_2серії БР№188851 від 06.03.2018 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн.
У постановівказується,що 27.02.2018ОСОБА_1на перехрестівул.Конєвата вул.Набережна виїхавна трамвайнуколію попутногонапрямку занаявності передперехрестям дорожньогознаку 5.16.Напрямки рухуна смугах,яим порушив п. 11.8 ПДР. / а.с. 7/
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб’єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Між тим, на підтвердження встановленого у постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення ОСОБА_1 п. 11.8 ПДР України, передбачених ст. 251 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, відповідачем не надано.
При цьому надана до матеріалів справи постанова про адміністративне правопорушення, незважаючи на не згоду позивача з вчиненням ним адміністративного правопорушення, не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують порушення вимог п. 11.8 ПДР України, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем до суду не надано ні відзиву на позов, ні жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення штрафу.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2,3,8-11,15,72-77, 241-246 КАС України, суд, –
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови – задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову серії БР№ 188851 від 06.03.2018 року винесену інспектором 6 роти 1 батальйону УПП у Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_2, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення правил дорожнього руху, а саме п. 11.8 ПДР України, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити адміністративне провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя –