Справа № 639/7235/19
Провадження № 2-а/639/247/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Труханович В.В.,
за участю секретаря – Лойко В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова адміністративну справу № 639/7235/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Матрохіна Владислава Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
10 жовтня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Матрохіна Владислава Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просив суд скасувати постанову серії ЕАК № 1571145 від 30.09.2019, винесену інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Матрохіним Владиславом Віталійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення правил дорожнього руху, а саме п. 2.1. ґ ПДР України, відповідальність за яке передбачено ст. 126 ч. 1 КУпАП та закрити адміністративне провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що 30.09.2019 року інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Матрохіним Владиславом Віталійовичем було складено постанову серії ЕАК № 1571145 від 30.09.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення п. 2.1. ґ ПДР України, відповідальність за яке передбачене ст. 126 ч. 1 КУпАП.
Позивач зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи з наступних підстав.
30.09.2019 року приблизно о 01.02 год за адресою: м. Харків, пр. Маршала Жукова, 17, позивач керував транспортним засобом ВАЗ 2170, д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками патрульної поліції. Після зупинки працівники поліції пояснили, що позивач керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку при перестроюванні та попросив страховий поліс.
Позивач зазначає, що вимога про пред`явлення страхового полісу може висуватися лише у разі ДТП та порушення водієм ПДР. Відповідач не надав позивачу жодних доказів на підтвердження того, що він порушив ПДР, а тому позивач запропонував відповідачу самостійно перевірити у базі даних наявність дійсного страхового полісу.
Після перевірки відповідач повідомив позивача про відсутність й нього дійсного страхового полісу та виніс оскаржувану постанову.
Так, на думку позивача, вказана постанова була винесена з порушенням норм діючого законодавства, оскільки відповідач не надав йому можливості у повному обсязі скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст. ст. 278, 279 КУпАП та відповідач при винесенні оскаржуваної постанови зазначив в ній д.н.з. автомобіля, яким не керував позивач, та який не належить йому на праві власності, що і потягло за собою відсутність у базі даних відомостей про наявність дійсного страхового полісу.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій адміністративний позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.
Відповідач Інспектор 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Матрохін Владислав Віталійович,являючись суб`єктом владних повноважень і будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суд не сповістив, а тому справа у відповідності до ч. 3 ст. 205 КАС України була розглянута за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні було встановлено, що згідно Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1571145, складеної 30.09.2019 о 01.07 год.Інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Матрохіним Владиславом Віталійовичем відносно водія автомобіля ВАЗ 21061, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , останній, у м. Харків, по пр. Маршала Жукова, б. 17, керуючи ТЗ не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні та не мав при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників, чим порушив п. 2.1. ґ ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП (а.с. 6).
Даною постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425, 00 грн.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови серії ЕАК № 1571145, складеної 30.09.2019 о 01.07 год., у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.
Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 21.2. статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порущень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
У п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.
Відповідно до п. 2.1. ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката “Зелена картка”), – тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена за керування транспортним засобом без полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо осіб, на яких законодавством покладено обов`язок мати такий поліс.
Разом з тим, правовою підставою для виникнення у водія обов`язку пред`явити інспектору поліції страховий поліс є наявність законної причини зупинення уповноваженою особою його транспортного засобу, якою зокрема є порушення ПДР.
У постанові серії ЕАК №1571145 від 30.09.2019 року відповідачем було зазначено, як підставу зупинки транспортного засобу – ОСОБА_1 , у м. Харків, по пр. Маршала Жукова, б. 17, керуючи ТЗ не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку при перестроюванні.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідачем, всупереч нормам закону, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ст. 276 КУпАП).
При цьому, положення КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема ст.ст. 278, 279), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності – винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, – знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, – чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).
Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі – Інструкція).
Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10).
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (п. 12).
Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, у зв`язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона не містить визначених та обов`язкових реквізитів, передбачених ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до Інструкції, а саме: не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Окрім того, в оскаржуваній постанові взагалі не міститься посилань на те, який пункт ПДР порушив позивач, окрім п. 2.1. ґ ПДР України, який передбачає наявність у водія полісу обов`язкового страхування.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У постанові, яка оскаржується, відсутні відомості про те, яким технічним засобом здійснено фото- або відеозапис; відомості щодо напрямку руху автомобіля позивача; відповідачем взагалі не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення винесене співробітником патрульної поліції про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не надано доказів, що на виконання положень ст. 280 КУпАП та п. 9 Інструкції позивачу були роз`яснені його права та обов`язки і з`ясовані інші обставини, що могли мати значення для вирішення справи.
Таким чином, судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена з порушенням процедури, визначеної законодавством.
Окрім того, у даному випадку були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу позивача, а тому в нього не виникало обов`язку пред`явити інспектору страховий поліс, який був ним оформлений та дійсний станом на момент виникнення спірних правовідносин, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, посилання відповідача в оскаржуваній постанові на те, що позивач не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку руху не знайшли підтвердження наявними в матеріалах справи доказами, як зазначалося вище, та вказують на неправильне застосування і тлумачення відповідачем ПДР.
Окрім того, відповідач в оскаржуваній постанові зазначає, що позивач керував автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому, позивач надає до позовної заяви Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та зазначає, що він керував автомобілем ВАЗ 217030-128, 21, д.н.з. НОМЕР_1 .
Доказів, які б спростовували вказане позивачем – відповідачем суду надано не було.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довів.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів владних повноважень.
На підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надійшло доказів на спростування доводів позивача, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 1571145 від 30 вересня 2019 року, винесену Інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Матрохіним Владиславом Віталійовичем, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн за скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП скасувати.
Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 6, 9, 11, 19, 20, 70, 77, 78, 122, 205, 241-246 КАС України, ст. 1, 2, 7, 9, 22, 23, 122, 245, 247, 251, 254, 258, 268, 280 КУпАП, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Матрохіна Владислава Віталійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1571145 від 30 вересня 2019 року, винесену Інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Матрохіним Владиславом Віталійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Жовтневим РВ ГУМВС України в Харківській області 17 серпня 2007 року, РНОКПП: НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач – Інспектор 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Матрохін Владислав Віталійович, місцезнаходження: АДРЕСА_2
Повний текст рішення складено 23.10.2019 року.
Суддя В. В. Труханович