Провадження № 2/641/898/2020
Справа № 641/919/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ариничевої С.А.
за участю секретаря Веселянської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/919/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить: розірвати шлюб укладений 28 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 19 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј від усіх видів доходу але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дати звернення до суду із позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28 квітня 2012 року позивач з відповідачем зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, про що було зроблено відповідний актовий запис № 19. У спільному шлюбі в них народилась донька – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту реєстрації шлюбу та до жовтня 2019 року, вони, проживали однією родиною. Однак, періодично в їх родині виникали сварки на побутовому підґрунті. Такі ситуації виникали не часто і зазвичай закінчувались мирно. Але іноді відповідач застосовував до позивача фізичну силу. Після чергового фізичного знущання, позивач викликала поліцію та звернулась з відповідною заявою до дільничного інспектора. Навіть після того, як відповідача було викликано до дільничного інспектора, для надання пояснень з приводу заяви позивача, відповідач не припинив вчиняти сварки. У жовтні 2019 року, позивач вирішила піти від відповідача, оскільки подальше спільне проживання в такій атмосфері негативно впливає на формування світогляду дитини та моделювання і сприйняття родини, як явище в подальшому. Враховуючи наведені обставини, позивач прийняла рішення розірвати шлюб з відповідачем, оскільки подальше спільне життя є неможливим, та таким що суперечить її бажанням і буде мати негативний вплив на дитину. Після того, як позивач з донькою переїхала, відповідач, жодним чином не брав участі у вихованні дитини, не цікавився її станом здоров`я та морально-психічним станом. Окрім цього, відповідач не допомагав дитині матеріально, не відвідував заклад освіти в якому навчається їх донька. Станом на сьогодні піклуванням та утриманням їх доньки, займається виключно позивач.
У судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони з 28 квітня 2012 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , і неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на її утриманні.
Встановлено, що сторони не підтримують шлюбно-сімейних відносин, збереження родини – неможливе.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей , що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.
Оскільки позивачем не заявлено клопотання про зміну їй прізвища обраного при реєстрації шлюбу, після розірвання шлюбу їй залишити прізвище ОСОБА_4 .
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу заявлені обґрунтовано, а тому підлягають задоволенню. Родина розпалася остаточно і відновлена бути не може.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності зі ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем по даній справі згоди на виконання обов`язків по утриманню дітей не досягнуто.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що аліменти на одну дитину присуджуються в 1/4 частині від заробітку (доходу) відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до його повноліття.
З відповідача також підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-83,141,265 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 квітня 2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, про що було зроблено відповідний актовий запис № 19 розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 лютого 2020 року і до повноліття дитини, або зміни матеріального становища сторін.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або підписання рішення суду без його проголошення у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи.
У відповідності до п. 15.5 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками через Комінтернівський районний суд м. Харкова.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , Інд. код НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , Інд. код НОМЕР_2
Суддя: С. А. Ариничева