Справа № 643/2930/23
Провадження № 2/643/882/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2024
Московський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді – Олійника О.О.,
за участю секретаря судового засідання – Новакової Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
ВСТАНОВИВ:
КП «Харківські теплові мережі» звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів про стягнення суми заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 87 946,60 грн. та судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі мешкають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг КП «ХТМ», яке надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VІІ від 09.11.2017 року та “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у відповідачів станом на 01.02.2022 року виникла заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 87 946,60 грн., що утворилась за період з 01.06.2013 року по 31.01.2022 року. У зв`язку із викладеним представник КП «ХТМ» звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.04.2023 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова, ухваленим 21.07.2023 року у справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2013 року по 31.01.2022 року, у розмірі 87 946,60 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2684 грн.
15.11.2023 року на адресу суду за допомогою засобів поштового зв`язку від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бубліченка М.В. надійшла заява, в якій останній просить скасувати заочне рішення Московського районного суду м. Харкові від 21.07.2023 року, посилаючись на те, що відповідачу не було повідомлено про розгляд справи, оскільки у зв`язку із військовою агресією росії проти України вона була вимушена виїхати з місця реєстрації та проживати в іншому місці, а тому не змогла скористатися своїми процесуальними правами подати відзив на позовну заяву та звернутись до суду із заявою про застосування строків позовної давності.
Крім того, просить поновити строк на подачу заяви по перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.07.2023 року.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.11.2023 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бубліченка М.В. про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2023 року у справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 липня 2023 року ухвалене у справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання скасовано. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
11.12.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бубліченка М.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі», оскільки позовні вимоги заявлені з пропущенням строку позовної давності. Крім того, просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог КП «ХТМ», оскільки визначений законодавством трирічний строк позивачем було пропущено.
18.12.2023 року на адресу суду від представника позивача КП «Харківські теплові мережі» – Вініцького М.В., що діє на підставі довіреності, надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. встановлений карантин на всій території України.
Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392, від 22 липня 2020 р. № 641, від 9 грудня 2020 р. № 1236, № 104 від 17.02.2021р., № 405 від 21.04.2021р., № 611 від 16.06.2021р., № 855 від 11.08.2021р., № 981 від 22.09.2021р., № 1336 від 15.12.2021р., № 229 від 23.02.2022р., № 630 від 27.05.2022р., № 928 від 19.08.2022р., № 1423 від 23.12.2022р., № 383 від 25.04.2023р. (із змінами і доповненнями) , карантин продовжений на всій території України з 22 травня 2020 р. до 30 червня 2023 р.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного ко доповнено пунктами 12 такого змісту:”12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
13 квітня 2023 року, позивач звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання.
Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року не виходить за строки позовної давності.
Вищезазначене підтверджується судовою практикою, а саме: постановою Харківського апеляційного суду від 20.09.2023 року у справі № 643/2664/23; постановою Харківського апеляційного суду від 11.10.2023 року у справі № 643/1144/23; постановою Харківського апеляційного суду від 01.12.2023 року у справі № 643/3611/23.
Враховуючи вищенаведене, у разі застосування судом строку позовної давності заборгованість відповідачів за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 складатиме 66 178,79 грн.
У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідачів, не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Бубліченко М.В. у судове засідання також не з`явились. 12.02.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Бубліченка М.В. надійшла заява, в якій останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, розглядати справу в відсутність ОСОБА_2 та її представника, стягнути з позивача не користь відповідача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 7800 грн.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідачі зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг КП «ХТМ» і не в повному обсязі сплачують за надані послуги з опалення та гарячої води. З поданої відомості про нарахування та оплату за послуги теплопостачання вбачається, що протягом тривалого часу відповідачі не в повному обсязі здійснюють оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого в них утворилася заборгованість, яка за період з 01.06.2013 року по 31.01.2022 року, складає 87 946,60 грн.
З уточненої відомості про нарахування та оплату за послуги теплопостачання вбачається, що заборгованість, яка утворилась за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року, складає 66 178,79 грн.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон) житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідач, в свою чергу, споживає зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Правилами ст. 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» закріплено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Не зважаючи на відсутність у матеріалах справи договору про надання послуг з теплопостачання між сторонами, відповідачі зобов`язані були оплачувати спожиті послуги, позаяк вони фактично ними користувалися.
Зазначена правова позиція знайшла своє підтвердження у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, в якій зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Аналогічні висновки викладені і у Постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07.07.2020:
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надає їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов`язок сплатити ці послуги.
Відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили.
Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, відповідачі є споживачами послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, яка міститься в матеріалах справи, відповідачі зареєстровані за адресою, за якою надаються послуги з теплопостачання позивачем.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем уточнені розрахунки, суд дійшов висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обґрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.
Що стосується заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
У Цивільному кодексі визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (ст.ст. 257, 258 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
В останнє, Кабінет Міністрів України постановою від 23.12.2022 р. № 1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023 року.
Згідно із законом від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону № 540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Отже, відповідно до п. 12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України продовжено під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, ст.ст. 257, 258 цього Кодексу.
Таким чином, позовна давність для пред`явлення позовних вимог по даній справі призупинена з 12.03.2020 року (на момент встановлення карантину), її перебіг зупинений до кінця дії карантину. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності щодо сплати заборгованості по комунальним платежам продовжив свій перебіг. Перебіг позовної давності щодо позовних вимог підприємства продовжується на строк дії карантину.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.06.2013 по 31.03.2017 не підлягають задоволенню, так як пред`явлені поза межами позовної давності.
У межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2013 по 31.03.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за-комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.
З даним позовом до суду КП «Харківські теплові мережі» звернулося 13.04.2023 року.
А тому, суд не позбавлений можливості застосувати строк позовної давності в три роки до початку дії карантину 01.04.2020, а саме з 01.04.2017, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 по 31.01.2022, заявлені в межах строку позовної давності.
Таким чином, ураховуючи викладене вище, позовні вимоги повинні бути задоволені частково, в межах строків позовної давності з 01.04.2017 по 31.01.2022 року в розмірі 66 178,79 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2019,68 грн.
Крім того, представником відповідача заявлена заява про стягнення витрати на правничу допомогу, докази надання яких вона надасть протягом пяти днів після ухвалення рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу відповідача ОСОБА_2 суд призначає судове засідання, яке відбудеться 08 березня 2024 року об 11 годині 30 хвилин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259,263-267,279 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року в сумі 66 178,79 грн.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2019,68 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу відповідача ОСОБА_2 суд призначає судове засідання, яке відбудеться 08 березня 2024 року об 11 годині 30 хвилин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 23 лютого 2024 року.
Суддя – О.О. Олійник
Справа № 643/2930/23
Провадження № 2/643/882/24
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2024
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Олійника О.О.,
за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченка М.В. про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
ВСТАНОВИВ:
28 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко М.В. звернулася до суду з клопотанням про здійснення розподілу судових витрат за результатами розгляду цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7800 грн.
В обґрунтування клопотання зазначив, 22 лютого 2024 року рішенням Московського районного суду м. Харкова позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» у справі № 643/2930/23 задоволено частково. Одночасно з цим для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу відповідача ОСОБА_1 суд призначив судове засідання. Представником ОСОБА_1 до розгляду справи по суті було заявлено про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі. Останнім днем для подачі зазначених доказів є 27.02.2024 року. Отже, на виконання положень ст. 141 ЦПК України надсилає докази на підтвердження судових витрат окрім тих, що наявні в матеріалах справи та одночасно з цим, просить здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду цивільної справи № 643/2930/23 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у сумі 7800 грн.
04 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_4 на адресу суду за допомогою системи «Електронний суд» подав заперечення на клопотання по стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до яких, вважає, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу, є обгрунтованою, оскільки не відповідає критеріям ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Враховуючи наведене, адвокатом відповідача не надано до суду документів в підтвердження витрат які він поніс, а більше того позивач при поданні позову до суду захищав свої права, які були порушенні відповідачем, а тому у задоволені вимог, щодо відшкодування витрат на правову допомогу має бути відмовлено у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бубліченко М.В. у судове засідання також не з`явились. 08.02.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Бубліченка М.В. надійшла заява, в якій останній просить розглядати справу в відсутність ОСОБА_1 та її представника, стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7800 грн.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року в сумі 66 178,79 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2019,68 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу відповідача ОСОБА_1 призначено судове засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко М.В. відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у відзиві на позовну заяву зазначив, що має намір подати докази на підтвердження понесених судових витрат протягом 5 днів з моменту винесення судового рішення, у зв`язку з чим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2024 року питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.
28 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко М.В. звернулася до суду з клопотанням про здійснення розподілу судових витрат за результатами розгляду цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7800 грн.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи ,встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко М.В. звернувся до суду із заявою про стягнення судових витрат на правничу допомогу у передбачені положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки.
Положеннями ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Процесуальним законодавством передбачений механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову – на відповідача;
2) у разі відмови в позові – на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бубліченко М.В. надав суду такі документи: ордер на надання правничої допомоги від 12.11.2023 року; розрахунок суми витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, за фактично надану правову допомогу за Договором про надання правничої допомоги № 82 від 24.10.2023 року; Акт приймання-передачі роботи з надання правничої допомоги по Договору про надання правничої допомоги № 82 від 24.10.2023 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 22.11.2023 року; квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 24.10.2023 року; Договір про надання правничої допомоги від 24.10.2023 року; ордер на надання правничої правової допомоги від 12.11.2023 року.
Як слідує зі змісту п. 3.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.10.2023 року, за правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар в загальному розмірі 7800 грн. наступним чином: 3900 грн. до 26.10.2023 року включно; 3900 грн. до 26.11.2023 року включно.
З наданого стороною відповідача Акту приймання-передачі роботи з надання правничої допомоги по Договору про надання правничої допомоги № 82 від 24.10.2023 року, відповідач ОСОБА_1 на підставі п.п. 1.1, 3.1 Договору про надання правничої допомоги № 82 від 24.10.2023 року отримала від адвоката Бубліченка М.В. правничу допомогу, яка складає 7800 грн.
Як вбачається зі змісту наданих стороною позивача заперечень проти заявлених витрат на правничу допомогу, представник позивача просив відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не надано документальних підтверджень понесених витрат.
Так, судом встановлено, що представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк.
Крім того, суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання сторони позивача на те, що стороною відповідача не надано доказів понесення судових витрат, представником відповідача адвокатом Бубліченко М.В. надані відповідні документи, у яких детально все описано, які послуги були надані, витрачений час на надання таких послуг, а також вартість наданих послуг, а тому суд дійшов висновку про належність та допустимість таких доказів.
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Суд, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, складності справи, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, часом, витраченим представником відповідача на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих представником відповідача послуг (подання відзиву, безпосередня участь представника у семи судових засіданнях, подання інших процесуальних заяв), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, а також з урахуванням заперечень представника позивача проти заявленого до стягнення стороною відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 5000 грн.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, а також, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, вважає доцільним здійснити розподіл витрат сторони відповідача на надання правової допомоги у розмірі 5000 грн., що підлягають відшкодуванню на користь відповідача ОСОБА_1 з позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 142, 258-261, 270, 353, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бубліченка М.В. про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень 00 копійок.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту додаткового судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя – О.О. Олійник