Справа 635/3239/25
Провадженя 2-а/635/121/2025
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.05.2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Старишко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 17.04.2025 року № 998 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.04.2025 року № 998 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. В постанові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було сформовано та направлено йому повістку через АТ «Укрпошта» про явку до ТЦК до 01.03.2025 року о 09:00 годин для уточнення даних, але він не прибув. Аналогічні обставини викладені і у протоколі про адміністративне правопорушення № 998 від 17.04.2025 року.
Зазначає, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Отже, відповідач склав протокол № 998 від 17.04.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП всупереч імперативним вимогам Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року. А отже протоколі є недопустимим доказом.
Також постанова № 998 від 17.04.2025 року не містить посилання на будь-які докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В оскаржуваній постанові зазначено, що останньому було направлено повістку через АТ «Укрпошта», однак жодних доказів на підтвердження такого факту постанова не містить.
Крім того, у лютому ОСОБА_1 відвідував поштове відділення № 62472, однак йому не було вручено поштових листів (кореспонденції) від ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином він не був обізнаний про наявність поштової кореспонденції від ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тому просить скасувати постанову, закрити провадження по справі та стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року відкрито провадження у справі. Витребувано матеріали, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Ухвалою суду від 30.04.2025 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В судове засідання позивач, його представник не з`явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача також не з`явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що сторони не надали суду доказів поважності причини неявки в судове засідання, суд вважає причини неявки неповажними та вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 998 від 17.04.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 гривень.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, 17.04.2025 року під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”, який набув чинності 18.05.2024 року, визнано що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 №2105-IX громадянину України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 було сформовано та направлено повістку через AT “УКРПОШТА” для уточнення даних та з`явитись до 01.03.2025 о 09 год. 00 хв., але він не прибув. Громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ст.210-1 ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, викладених у Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів ПКМУ від 30.12.2022 №1487, абз. 8 ч.3, абз. 3, 5 ч.10 ст.1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.
Копію зазначеної постанови ОСОБА_1 отримав 17.04.2025 р.
Відповідно дост. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в зв`язку з не прибуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.
Частиною 3статті 210-1 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно доЗакону України «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
– день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
– день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
– день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів належного підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідачем суду не надано. Оскаржувана постанова не містить посилань на докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушенняпозивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а матеріали адміністративної справи відповідно до ухвали суду відповідачем не надано.
Таким чином, судовим розглядом не підтверджений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно зі ст.247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені вст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню та відповідно до вимог пункту 3 частини третьоїстатті 286 КАС Українипровадження у справі за ст. 201-1ч.3 КУпАПпідлягає закриттю.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року складає 3028,00 грн. Отже, ставка судового збору за подання даного позову складає 605,60 грн. (3028 грн. х 0,2).
Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою в електронній формі, розмір судового збору складає 484,48 грн.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Зайво сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 484,52 грн. підлягає поверненню позивачу з бюджету.
Керуючись ст.ст.2,9,72-78,242,243,244,246,286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 998 від 17.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі – закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484 грн. 52 коп.
Повернути ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, який був сплачений останнім 28.04.2025 року, платіжна інструкція № 2МХЕ-Н1М3-3Х4Н-ТСВР, платник: ОСОБА_1 , отримувач: ГУК Харківської області/ХарківР/22030101; код отримувача: 37874947; р/р отримувача: UA898999980313121206000020429, в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 52 коп.
Відповідно до ч. 4 ст.286КАС України рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Якішина