Кожна людина, яка займається певного виду діяльністю, вступає в трудові правовідносини або в якості працівника, або в якості роботодавця.

Реалізовуючи своє конституційне право на працю, суб’єкти трудових правовідносин за певних обставин порушують законодавство про працю або є стороною, права якої порушуються.

Саме за таких умов виникають трудові спори. Найпоширенішими серед них є спори, пов’язані з оплатою праці, працевлаштуванням, припиненням трудових правовідносин, дисциплінарними питаннями. Наведений перелік трудових спорів не є вичерпним.

Спори, пов’язанні з оплатою праці – питання щодо оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у визначений строк та інші.

Спори, пов’язані з працевлаштуванням – будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Серед них є спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину з інвалідністю, одиноких матерів (батьків) – при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

Спори, пов’язані з припиненням трудових правовідносин (звільнення): поновлення на роботі в разі незаконного звільнення, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи та інші.

Спори в дисциплінарних питаннях – відповідно до положень ст. 147 КЗпПУ

за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Однак, законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Будь-яке необґрунтоване дисциплінарне стягнення, яке накладено з порушенням вимог чинного законодавства, в разі доведення його незаконності, підлягає скасуванню.

Трудові спори, як і інші спори, мають виключно індивідуальний характер. Однак, не завжди в трудових спорах суб’єктом, право якого порушено, виступає працівник.

Також виникають спори за вимогою власника або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації та інші.

Незважаючи на те, хто є нашим клієнтом, нами буде вжито максимальний обсяг дозволених правових заходів з метою відновлення його порушеного права!